Архів позначки: Анатолій Стріляний

У парку пам’яті в Рябині

У Рябині напередодні Дня пам’яті жертв Голодоморів представники громадськості провели чергове прибирання території  біля пам’ятного каменя, встановленого у 2016 році на місці масових поховань під час голодомору 1932 — 1933 років. Також тут продовжили розширювати Парк пам’яті, і до яблунь, посаджених навесні, додалися хвойні дерева та кущі.

Найактивнішими на заході були школярі місцевої школи, а також відомий журналіст, письменник Анатолій Стріляний, рябинівці Ольга Акімова, Юрій Синьогуб, Сергій Павлушенко та інші. Депутати Кириківської селищної ради від Аграрної партії подбали про кашу та чай для дітей.

6 червня – День журналіста України

Рік 1984-й. У гостях у редакції Великописарівської районної газети “Красное знамя” на запрошення тодішнього редактора районної газети Петра Нечвоглода (крайній праворуч) перебуває відомий вже тоді далеко за межами Радянського Союзу наш земляк із Рябини — журналіст Анатолій Стріляний (біля редактора). Поруч розташувалися журналісти районного видання — Борис Пасюга, Лідія Бобкова і Галина Гладченко.

Анатолій Стріляний у майбутньому — лауреат Державної премії Радянського Союзу, публіцист, письменник, журналіст,  оглядач “Радіо Свобода” (передачі вів із Праги). Як згадують старші колеги, не зважаючи на свій зірковий статус, гість поводився скромно, розповідав про роботу журналіста в різних виданнях, жартував. А ще він запам’ятався чудовою шкіряною курткою, привезеною з-за кордону. От тільки чи вживали при зустрічі “оковиту”,  чи обмежилися лише чаєм (дефіцитної кави тоді точно не було), ніхто з наших ветеранів не пригадав, або не захотів казати.

Нині, як колись писала у районній газеті наш автор Марія Примак з Рябини, журналіст і письменник Анатолій Стріляний мешкає в рідному селі. Він каже, що об’їздив увесь світ, а помирати приїхав додому.

Гранітна стела як пам’ять про земляків

Стела в пам’ять жертв голодомору
Юрій Синьогуб, Анатолій Стріляний, Олександр Синьогуб, Сергій Павлушенко, Михайло Скорик під час відкриття пам’ятника жертвам голодомору

Минулого суботнього дня на території старого козацького кладовища, що у Старій Рябині, зібралося чимало людей. В річницю голодомору, тут відкривали сумний меморіал жертвам голодомору-геноциду 1932 — 1933 років. Ініціаторами і спонсорами цієї події стали двоє наших земляків-журналістів — кореспондент радіо «Свобода» Анатолій Стріляний і кореспондента газети «Голос України» у Дніпропетровській області Михайло Скорик. Саме завдяки їхнім зусиллям із Дніпропетровщини було привезено восьмитонну гранітну стелу, шириною чотири і висотою півтора метри. На гранітній дошці викарбувано напис: «Тут лежать понад 300 мешканців Старої Рябини різного віку, котрі загинули голодною смертю протягом 1932-1933 років. Вічна пам’ять жертвам сталінізму». Михайло Скорик так описав передісторію встановлення стели:

— У середині 80-х років минулого століття, за ініціативою вже тоді відомого московського журналіста Анатолія Стріляного, ми зайнялися збиранням спогадів старорябинівців про голод у тридцятих роках. То була непроста справа. Люди, які пережили ті часи, боялися розповідати про те жахливе лихо. Проте майже два десятки громадян усе ж таки засвідчили ту насильницьку колективізацію, варварську більшовицьку організацію колгоспного руху та боротьбу з куркульством у нашому селі. Анатолій Іванович опублікував у московському журналі «Дружба народов» документальне есе «Без патрона». А оригінали записів тих спогадів збереглися в мене, і я опублікував їх лише в 2015 році у своїй документальній книзі «Осінь» у розділі «Україномор».

Нині журналіст і письменник Анатолій Стріляний мешкає в рідному селі, як він каже, що об’їздив увесь світ, а помирати приїхав додому. Він, за розповідями односельців, з’ясував, де була викопана та яма, куди звозили зі всього села людей, які мученицькою смертю помирали від голоду. Й їх, як собак, звозили до ями, доки та не заповнилася вщерть, а тоді прикопали.

Так і знайшлося трагічне місце для меморіального пам’ятника. Облаштовувати його заходилися старорябинівці: брати Іван та Андрій Стеценки, місцеві фермери брати Олександр та Юрій Синьогуби, сільський голова Сергій Павлушенко та ін.

Розпочалося відкриття стели панахидою, яку відслужив настоятель Свято-Миколаївського храму отець Микола Дендак.

На мітингу-реквіємі виступив сільський голова С. П. Павлушенко, який подякував усім, хто доклав рук до встановлення цього меморіального пам’ятника, ще раз нагадав присутнім пам’ятати, що ми — українці, пам’ятати нашу історію і докласти всіх зусиль, щоб село наше розвивалось, процвітало і ніколи більше не зазнало таких жахіть. Побажав мирного неба і благополуччя.

Із листа до редакції
Марії ПРИМАК.

Фото Олександра Синьогуба