Вбити дракона

Ми майже закінчили публікацію спогадів Володимира Парієнка про період його життя та роботи у Великописарівському районі. Звичайно у книгах автора залишилося ще багато цікавих моментів, які не потрапили на сторінки сайту, але, як запевняє Володимир Андрійович, у нього ще залишилося кілька примірників виданих спогадів і при бажанні їх можна придбати за досить помірною ціною.

Через усі книги однією лінією проходить тема справи його життя. Йдеться про те, для чого людина прийшла у цей світ і що залишила вона перед тим, як піти на заслужений відпочинок.

Не даремно кажуть, що коли хочеш убити дракона, то спочатку убий його в собі. Здається у цій розповіді є підказка про те, як нам побороти коло корупції, зробити це навіть не для себе, а для тих, хто прийде після нас. Отже читаємо про буденні справи колективу енергетиків Великописарівського РЕМу. Читаємо, думаємо, робимо висновки. Читати далі >>>

Реакція читачів на першоквітневі новини

Реакція читачів на першоквітневі новини у “Ворсклі” була не однозначною. Про це та про підсумки березневого розіграшу призів повідомляє районний вісник у перших же рядках нового номера.

Найкращою поштаркою області стала жителька Тарасівки, і це не першоквітневий жарт. Не вірите? Так про це ж пише “Ворскла”!

Блок новин з державного кордону підготував Роман Ткач. Принагідно він повідомляє, що Державна прикордонна служба України проводить набір прикордонників. Висока заробітна плата, потужний соціальний пакет, вигідне обчислення стажу та багато інших принад мають зацікавити молодих людей. Але беруть туди не всіх охочих. Про вимоги до претендентів читайте у свіжому номері.

У Попівці згорів ФАП. Дотла. Символічним є той факт, що цей медичний заклад був побудований саме місці, де колись була пожежна частина. Ще в 70-х роках там була стайня на чотири коні та приміщення у якому зберігався пожежний реманент, Спеціальний віз з великою діжкою для води був оснащений механічною помпою. Поряд височіла дерев’яна пожежна вежа.

Цікавий номер. Допитливий читач тут знайде і новини шкільного життя, і цікаві новини спорту. На жаль відбувся витік інформації з прокуратури та СБУ на сторінки районного вісника. Можливо через це дехто буде ходити деякий час з дірочками на погонах. Проте теплі слова вітань іменинникам не дадуть впасти у відчай, бо вони западають у душу так, ніби адресовані безпосередньо кожному з тих, хто читає теплі рядки тих побажань.
Ось така вона “Ворскла” від 4 березня 2018 року.

Повінь на річці Охтирка

2 квітня мене розбудив телефонний дзвінок мого товариша. він повідав мені, що прорвало дамбу на водосховищі за містом. Звичайно звістка не аби як налякала, особливо з огляду на те, що наш район знаходиться недалеко від водосховища. Була майже п’ята година ранку. Вийшов на вулицю – тихо. Не чути ні собачого лаю ні сирен ні інших ознак вселенського потопу. Дружина висловила припущення, що це відголоски першоквітневого жарту, але людина, яка мене сповістила, з такими речами не жартує. Пішов вулицею у напрямку до річки. Найпершою ознакою біди виявився поліцейський автомобіль з увімкненою мигалкою – вона в темряві боляче сліпила очі і була на вулиці єдиним джерелом освітлення. Ближче до річки помітив купку людей – місцеві жителі обговорювали подію. На прорив дамби не схоже, хоча вода підступила впритул до найближчого будинку. Якби прорвало греблю, то вистачило б води на все місто. У розмові з’ясувалося, що вода пішла поверх дамби, а причиною став прорив на більш віддаленому водосховищі, яке за розмірами значно менше від того, що біля Охтирки.

Коли розвиднилось, вирішив на власні очі побачити, що коїться на дамбі. До неї кілометрів зо три, але я вирішив пройтись пішки. Дорога на околицях Охтирки у жахливому стані, особливо біля птахоферми. Доповнюють картину безладу купи побутового сміття викинутого на узбіччя вздовж дороги. І назустріч і в попутному напрямку снувало багато автівок. Стало очевидно, що не лише я виявив інтерес до греблі. Метрів за двісті стало чути шум води та запах сірководню, знайомий кожному не лише з дослідів на уроках хімії.

На мою радість гребля була цілою та не пошкодженою. Тривогу викликав лише рівень води, поверхня якої не досягала краю гребли лише сантиметрів на сімдесят. За звичайних умов, щоб дістатися до води потрібно було спуститися вниз щонайменше на два метри. З боку водосховища вода у вирі провалювалася у отвір шлюзу та з гуркотом виривалася з другого боку греблі заповнюючи собою русло річки Охтирка. На греблі було десятків зо два допитливих спостерігачів крутого норову стихії.

Зворотній шлях я долав у салоні автомобіля одного з моїх знайомих, що також виявив інтерес до події.

Побачене зняв на відео. Потім знімав і в місті. З розмов городян довідався, що багато осель, що знаходилися близько до річки, виявилися підтопленими. Навіть є жертви з боку домашніх тварин. Чутки ходили різні – від затонулих поросят та курей до котів та собак, а дехто стверджував, що на власні очі бачив, як у когось потопилися гуси. Люди стурбовано кивали головами та ставилися до чуток з порозумінням та з радістю вітали повідомлення найбільш спостережливих про те, що рівень води вже пішов на спад.

Містом можна було бачити снування поліцейських автомобілів, карет швидкої допомоги та навіть багатотонного пожежного автомобіля у якого замість драбини зверху був прикріплений гумовий човен. Чутки про польоти гелікоптерів не можу ні підтвердити ані спростувати – бачив лише як хтось запускав дрон. Його можна мельком побачити на останніх кадрах відео, що додаю до цього поста.

НЕ ТІЛЬКИ ЛЮБОВІ, А Й ШЛЮБУ – ВІК НЕ ПЕРЕПОНА

Завдяки сервісу «ШЛЮБ ЗА ДОБУ» у Тростянці одружилася пара, яка доводить: шлюбу – вік не перешкода, як і коханню та бажанню людей жити в парі.

ВІк шлюбу не перепона

Нареченому Борису Васильовичу у день весілля майже виповнилося 90 років, він народився 1 квітня 1928 року. Поряд з ним наречена – Олександра Спиридонівна, теж квітнева іменинниця. Історія їхнього знайомства варта окремої розповіді: познайомилися в потязі «Суми – Луганськ», потім почали жити разом. Їхній вибір сприйняли й діти, коло онуків і правнуків стало спільним, сповненим любові й поваги.

Нагадаємо, що нині у Тростянці можна зареєструвати шлюб за добу, у вибраний молодятами день та обраному місці. Церемонію державної реєстрації шлюбу у проекті Мін`юсту «ШЛЮБ ЗА ДОБУ» проводить комунальний заклад Тростянецької міської ради «Тростянецький краєзнавчий музей».